портфоліо

Інноваційний підхід до забезпечення якості освіти

 молодших школярів через диференціацію навчально-виховного процесу

Одне з найважливіших завдань сучасної початкової освіти – це створення умов для того, щоб кожен учень міг повністю реалізувати себе, бажав і вмів вчитися. Будь-який клас складається з учнів з неоднаковим розвитком і ступенем підготовленості, різним ставленням до навчання та різними інтересами. Найчастіше учитель змушений навчати, орієнтуючись на середній рівень розвитку і підготовки дітей. Це неминуче призводить до того, що «сильніші» учні штучно стримуються в своєму розвитку, втрачають інтерес до навчання, а «слабші» приречені на хронічне відставання. Ті, хто відноситься до середніх, теж дуже різні, з різними інтересами і нахилами, з різними особливостями сприйняття, мислення, пам'яті. Тому, потрібно, щоб кожен учень працював на повну силу, відчував впевненість у собі, відчував радість навчальної праці, свідомо і міцно засвоював програмовий матеріал, просувався в розвитку. Для цього навчальний процес необхідно будувати на основі принципу індивідуального підходу.

Одним із засобів індивідуального підходу до дітей є диференційоване навчання, тобто врахування типових індивідуальних відмінностей учнів. Якщо в процесі навчання вчитель, знаючи такі індивідуальні особливості учнів, буде вміло добирати форми і методи, учень зможе комфортно відчувати себе на уроці, отримувати необхідний розвиток, матиме можливість найбільш повно розкрити та реалізувати свої здібності.

Звідси, проблему свого дослідження визначаю наступним чином: як  диференціація впливає на якість навчання молодших школярів, підвищення рівня їх навченості?

Мета дослідження: виявлення зв’язку диференціації навчання з підвищенням рівня навченості молодших школярів.

Предмет дослідження - диференціація  навчання молодших школярів.

Об'єкт дослідження - процес навчання молодших школярів.

Гіпотеза дослідження – застосування диференційованого підходу у роботі з молодшими школярами сприяє формуванню пізнавальної мотивації і пізнавальної самостійності, підвищенню рівня навчальних досягнень учнів.

Актуальність проблеми визначена запровадженням нового Державного стандарту початкової загальної освіти, яким передбачено формування ключових компетенцій молодшого школяра. 

Диференціація навчання  в даний час  є одним з ключових напрямків оновлення школи. Це визначається тією роллю, яку відіграє диференціація в реалізації різноманіття освітніх систем, розвитку індивідуалізації навчання, здібностей, пізнавальної активності школярів, нормалізації їх навчального навантаження.

      Проблема диференційованого навчання не є новою. Концепцію диференціації навчально–виховної роботи з урахуванням здібностей окремих учнів висунув уже Платон. Його роботу продовжили В. Штерн, Клаперед, Зіккінгер. Значну увагу приділяли і вчені Ломоносов, Сковорода, Ушинський. Психолого-педагогічні і методичні основи диференційованого навчання розкрито в працях М.І. Бурди, Ю.З. Гільбуха, О.С. Дубинчук, С.П. Логачевської, О.Я.Савченко та ін.

      В педагогічній літературі описано два види диференційованого підходу до навчання – зовнішня і внутрішня диференціація.

Термін зовнішня диференціація (диференційоване навчання) означає таку організацію навчального процесу, при якій, для врахування індивідуальних особливостей учнів, їх об’єднують в спеціальні диференційовані навчальні групи.

Під терміном внутрішня диференціація (диференціація навчальної роботи) розуміють таку організацію навчального процесу, при якій врахування індивідуальних особливостей учнів проводиться в умовах роботи вчителя в звичайних класах.

Сьогодні замість термінів «зовнішня» і «внутрішня диференціація» відповідно вживають терміни «профільна» та «рівнева» диференціація.

Організація внутрішньої диференціації включає кілька етапів:

1. Визначення критеріїв, відповідно до яких створюються групи .
2. Проведення діагностики на основі обраних критеріїв (найбільш повну діагностику дають різнорівневі контрольні роботи).
3. Розподіл учнів на групи відповідно до діагностикою.
4. Визначення способів диференціації, розробка диференційованих завдань.
5. Реалізація диференційованого підходу на різних етапах уроку.
6. Діагностичний контроль над результатами, відповідно до яких можуть змінюватися склад групи та характер диференційованих завдань .

Диференціацію змісту навчальних знань здійснюю:

- за рівнем творчості;

- за рівнем складності;

 - за обсягом.

Диференціацію за обсягом поєдную з іншими способами, можуть застосовуватися творчі або більш важкі завдання. Додатковими можуть бути завдання на кмітливість, завдання ігрового характеру. Також використовую різні способи організації навчальної діяльності дітей і єдині завдання, диференціюючи їх за:

ступенем самостійності (всі діти виконують одне завдання, але одні це роблять під керівництвом вчителя, а інші самостійно);

характером допомоги учням  (ця робота не передбачає фронтальну роботу під керівництвом вчителя, всі учні відразу приступають до самостійної роботи, але тим дітям, які відчувають труднощі, надається допомога у вигляді допоміжних карток, підготовчих вправ, записів на дошці. Картки - помічники є або однаковими для всіх дітей групи, або підбираються індивідуально. Учень може отримати кілька карток з наростаючим рівнем допомоги. Від уроку до уроку ступінь допомоги учневі зменшується. На картках можуть використовуватися різні види допомоги: зразок виконання завдання; показ способу вирішення, зразок міркування; довідкові матеріали; алгоритми, пам'ятки; ілюстрації, короткий запис, схема, роз'яснення слів, вказівка ​​на будь-яку деталь; допоміжні питання; план рішення, початок вирішення.

Вважаю доцільним поєднання способів диференціації, при чому завдання можуть пропонуватися за вибором. Молодший школяр повинен вчитися в ситуації успіху: тільки тоді він спокійно сприйме оцінку вчителя, проаналізує з його допомогою свої помилки і накреслить шляхи їх усунення. Емоційна реакція вчителя повинна націлювати дитину на успіх: радіючи, засмучуючись разом з учнем, потрібно завжди виражати впевненість у тому, що він неодмінно зможе досягти більшого, подолає всі труднощі.

У процесі роботи над дослідженням ставила перед собою наступні завдання:

1. Забезпечити розвиток пізнавальних здібностей молодших школярів за допомогою диференціації на уроках.

2. Забезпечити розвиток вміння учнів ставити мету і планувати свою діяльність.

3. Організувати самостійну діяльність учнів, у якій кожен міг би реалізувати свої здібності та інтереси.

4. Сприяти розвитку умінь молодших школярів здійснювати самоконтроль , самооцінку, самокорекцію навчальної діяльності .

5. Забезпечити розвиток ключових компетенцій.

6 . Мотивувати учнів на прояв ініціативи і самостійності.      

Більшість класів у сільській школі є різнорівневими, оскільки дітей не відбирають у них спеціально за певним критерієм. Вчителі зазвичай виділяють в таких класах групи, називаючи їх «сильні», «середні», і «слабкі» учні. При цьому одні педагоги вважають головним критерієм поділу на групи успішність, інші - здібності учнів. Характер діагностики учнів визначається обраним критерієм диференціації. Так, для діагностики навченості застосовую перевірні роботи. Також аналізую результати самостійного виконання дітьми різних завдань, усні відповіді біля дошки, роботу в зошитах. Найбільш повну картину дають різнорівневі перевірні роботи.

На основі результатів діагностики розподіляю дітей за групами (рівнями), оголошую склад груп, даю групам нейтральні назви і попереджаю, що кожна група буде отримувати свої завдання на уроці. Можна не оголошувати у класі склад груп, а роздати учням символи, які відповідають назвам їх групи. Диференційовані завдання записуються на дошці поруч з такими ж символами.

         Деякі способи диференціації (за ступенем самостійності) взагалі не вимагають відкритого поділу учнів на групи. Діти самі самостійно обирають завдання.

Чи потрібна на уроці диференційована робота, визначаю, враховуючи тип уроку, його цілі і зміст. На уроках закріплення і повторення вивченого матеріалу диференціація використовується набагато частіше, ніж на уроках ознайомлення з новим матеріалом.

Форма подачі диференційованих завдань буває різноманітною: індивідуальні картки, записи завдань на дошці у двох - трьох варіантах, усні вказівки. Наприклад, учні індивідуально виконують різнорівневі завдання, а потім фронтально проводжу перевірку складніших завдань, запропонованих третій групі. Таким чином, всі учні знають, як виконується завдання, і перевірка збагачує знання дітей другої та першої груп .

При використанні диференціації важливий зворотній зв'язок. На основі діагностичного контролю здійснюю облік виконання роботи учнями (фіксація помилок, труднощів, визначення динаміки розвитку). Відповідно до цього змінюються склад груп і характер диференційованих завдань. Розподіл за групами не є раз і назавжди усталеним. Зважаючи на результативність  засвоєння матеріалу, завдання для учнів, які відносяться до однієї групи, ускладнюються, тим самим вони від уроку до уроку досягають все більш високого рівня оволодіння знаннями, просуваються вперед.

Варіанти завдань зазвичай відрізняються рівнем труднощів, рівнем творчості, об'ємом. Керуючись висловлюванням відомого педагога Ш.О.Амонашвілі «Дитину в педагогічному процесі має супроводжувати почуття вільного вибору», часто пропоную учням самим визначити, який варіант завдань вони будуть виконувати. Доцільною вважаю ігрову форму подачі даного виду завдань. Приклад створення ситуації вибору: «Кожному із жителів лісу загрожує небезпека, тому оберіть самі, кому ви хочете допомогти. Найлегше допомогти тим, хто знаходиться зараз на галявині, важче, тим хто сховався у нірці, а ще важче, тим, які сидять на дереві. Але кому б ви не взялися допомагати, ваша допомога буде корисною». Учні добирають варіант, можуть змінити рішення. Це сприяє формуванню прогностичної самооцінки, коли ще до початку роботи учень повинен оцінити свої можливості. Пізніше пропоную завдання без використання підказок типу «легше-складніше». Поставлені таким чином завдання стимулюють позитивну мотивацію учнів, попереджують дитячі страхи та невпевненість у власних силах та, відповідно, сприяють якісному засвоєнню знань. Цікавими для учнів є завдання різного рівня складності вміщені у незвичайні конверти, листівки, е-мейл повідомлення тощо. При цьому, учні вже знають, який вид подачі матеріалу передбачає найбільшу (найменшу) складність

                На підставі диференційованої роботи визначаються такі основні вимоги до навчальної діяльності учнів на різних етапах.      

I етап.  Пояснення нового матеріалу:

При повторенні вивченогоматеріалу навчаються виконують: 

1  група –  самостійну творчу роботу;

2,3 групи – працюють за опорними схемами;

II етап. Після пояснення нової теми виконується завдання на закріплення.

III етап. Виявлення якості засвоєння знань всіх груп та вміння застосовувати засвоєний матеріал на практиці.

1 група – самостійно.

2 група – самостійно за зразком .

3 група – доопрацювання пояснення нового матеріалу.

Читання. Тема: «Українська народна казка «Кривенька качечка».

Всі групи читають.

1 група – після читання переказують зміст за заздалегідь складеним планом .

2 група–  знаходять слова чи уривки за завданнями на картках.

3 –  група читає заданий уривок .

Математика. Тема: «Додавання двоцифрових чисел з переходом через десяток».

1 група – більш складні приклади з взаємоперевіркою відповідей .

2, 3 групи – колективно на дошці, з коментуванням.

Закінчивши роботу, виконують завдання на логічне мислення з наступним поясненням. Єдина для всіх контрольна робота.

Додаткові завдання різної складності.

Репродуктивний (низький рівень)

• Прочитай текст.
• Підкресли (відзнач) незрозумілі і важкі для читання слова.
• Прочитай і познач наголос.
• Виділи всі голосні в слові і прочитай без помилок.
• Прочитай всі окличні, питальні та розповідні речення.
• Виконай після текстові завдання.

Конструктивний (середній рівень).

• Добери однокореневі слова до заголовка тексту (оповідання).
• На картці набраний текст з пропущеними словами. Впиши по пам'яті відсутні слова.
• Пошир речення (абзац) прикметниками.
• На картці текст. Зміни час розповіді. Прочитай текст зі змінами.
• Заміни пряму мову так, щоб смисл не порушувався.
• На дошці розміщена частина тексту. Знайди зайве речення. Перевір за підручником.
• Підкресли в кожному рядку вірша головні за змістом слова Прочитай виразно, дотримуючись паузи.
• Прочитай частина тексту, добери для виразності відповідні жести і рухи.

Дослідницький (високий рівень).

• Який настрій передає автор у першій частині, у 2 - й , в 3 – й?
• Якими засобами ?
• Прочитай розповідь в особах. Якими засобами автор передає своє ставлення до героя ?
• Прочитай уривок, розміщений на картці. До якої частини композиції він відноситься? Сконцентруй увагу на середині рядка, спробуй «за один погляд» побачити весь рядок.
• Читай, роблячи рухи очима тільки вниз. Чому текст так називається? Доведи.
• Доведи, що даний твір - казка (байка тощо). Які казкові елементи присутні в тексті ?      

                Розподіл класу на групи допомагає організувати взаємоперевірку робіт, і підвищує взаємну відповідальність за виконання завдань, так як опитування проводиться за групами, де кожен учасник відіграє свою роль. Перевага такої роботи полягає в наступному: ретельна підготовка до уроку; використання всіх завдань та вправ відведених до уроку; можливість нарощування темпу уроку; постійна увага, контроль учням, яким потрібна допомога вчителя.  Щоденна робота налаштовує дітей рухатися далі, досягати успіхів.

        Таким чином, раціональне використання прийомів диференційованого навчання дало змогу значно оптимізувати темп навчання, узгодивши його з можливостями дитини, привчає її до самостійності та відповідальності за виконання завдання, розвиває ініціативу, стимулює пошукову діяльність і пізнавальний інтерес.

     Учні мого класу стали активними. Вони впевненіше виконують творчі завдання, завдання з логічним навантаженням. Важливо також, що діти не бояться брати участь у конкурсах, позаурочних заходах, більшість повірила у свої сили. Про це свідчить і той факт, що 5 моїх учнів взяли участь у конкурсах: «Гринвіч», «Кенгуру», Міжнародному конкурсі знавців рідної мови ім..П. Яцика, «Патріот». І мали успіх.

Виходячи з вищезазначеного, можна впевнено говорити, що застосування диференціації, як складової інноваційного навчання сприяє підготовці слабо встигаючих учнів до сприйняття нового матеріалу, дозволяє успішно корегувати прогалини в знання, ширше використовувати пізнавальні можливості учнів, особливо сильних, і постійно підтримувати інтерес до предмету.